НЕПОЛОКIВЦI   •   NIEPOŁOKOWCE

« СВIТЛИНИ   « АУДIО

Iнтерв’ю респондента Антонюк Стефанії Костянтинівни (с.Неполоківці)

- А от у вашому селі ви гралися, коли були маленькі, з маленькими дітьми? Чи може ваш тато і мама ходили щось купляли у євреїв, чи спілкувалися з ними? - Купували, брали поле вони на бараболю, пшеницю, ячмінь сіяли. - А конфліктів ніяких не було? - Мирно жили, без сварки нічого не було, урожай зібрали і відвезли, там був на станції він називався єврей Брондус. То тато мій туди возив ячмінь, овес, бо коня тримали люди, добре було, ми не маємо що казати, а тут уже в цім селі, я як прийшла то люди вже казали, що тут уже не це. (Повний текст iнтерв’ю >>>... )

Iнтерв’ю респондента Марсюк Марії Тодорівни (с.Неполоківці)

- Що ви пам’ятаєте, де ви були під час війни? - Я була під час війни в охороні на цім заводі колись. - Пам’ятаєте добре, як почалася війна? - Та пам’ятаю, в нас це тільки тут нас забрали людей на війну,та й біда була, знаєте, були в окопі, з них так позабирали людей та поприводили других людей, закопали в окопи... Ну і що, люди пішли, лишилися такі самі, котрі вже не годилися були на війну, а то ті дівчата такі, вже 18 років виповнилося, вже може їхали, забирали або трафлялося тут на роботу, тай якось так, що нас кілька дівчат на заводі… (Повний текст iнтерв’ю >>>... )