Izbica - Ізбиця

Izbica. Widok na miasto.
Ізбиця. Погляд на місто.

   Przedwojenna Izbica była typowym małym żydowskim miasteczkiem - sztetl, o którym Philip Bialowicz w swoich wspomnieniach pisał: „jak w większości takich polskich miasteczek pełno w nim było małych domków, niebrukowanych ulic, skromnych sklepików, był także plac targowy”. Zamieszkiwali je niemal wyłącznie ortodoksyjni Żydzi - było ich 5 tysięcy, co stanowiło 95% ogółu mieszkańców, podczas gdy chrześcijan było około 200 i zamieszkiwali przede wszystkim przedmieścia, trudniąc się rolnictwem. Natomiast, jak przytacza Tomasz Blatt, „większość Żydów w Izbicy zajmowała się drobnym handlem i rzemiosłem. Ich sklepiki ciągnęły się wzdłuż głównej ulicy i rynku”.
   Wzrost znaczenia Izbicy dla Żydów wiąże się z momentem przybycia wygnanej z Tarnogóry w 1744 r. społeczności ortodoksyjnej. W związku z przyrostem liczebnym społeczności w 1775 r. utworzono kahał oraz wybrano pierwszego rabina.
   W 1860 r. Izbicę zamieszkiwało 1450 mieszkańców, wszyscy pochodzenia żydowskiego. W XIX wieku do Izbicy przybył cadyk Mordehaj Leiner (uczeń świętego Żyda z Przysuchy), wokół którego skupiła się chasydzka społeczność miasteczka.
   Przed II wojną światową Izbicę zamieszkiwało ok. 4000 Żydów.
   Ze względu na żydowski charakter i dogodne położenie miasteczka – w dolinie, z trzech stron otoczone wzniesieniami, z czwartej rzeką - od razu po zajęciu Izbicy w 1939 roku utworzono na jej terenie punkt zbiorczy dla Żydów z Polski. Wraz z rozpoczęciem Akcji „Reinhardt”, w marcu 1942 roku, izbickie getto zaczęło pełnić funkcji getta tranzytowego, ostatniego przystanku na drodze do biologicznej likwidacji Żydów spoza Polski.
   Po likwidacji getta tranzytowego w Izbicy powstało getto szczątkowe dla Żydów schwytanych w okolicy, w którym to przebywali do kwietnia 1943 roku. Stamtąd wywieziono ich do Sobiboru.
   Cmentarz żydowski stał się miejscem masowych egzekucji przeprowadzonych przez Niemców na Żydach z getta izbickiego. Teren został zdewastowany, a macewy wykorzystano do prac budowlanych.
   Dziś na cmentarzu zachowały się pojedyncze nagrobki. W latach 90-tych rozebrano zbudowany w czasie wojny areszt gestapo, a odzyskanymi w ten sposób macewami obłożono ściany odbudowanego ohelu cadyka Mordechaja Leinera.

Izbica. Cmentarz żydowski.
Ізбиця. Єврейське кладовище.

Pani Halina Błaszczyk (z domu Babiarz), z którą przeprowadzony został wywiad, wraz z matką Kazimierzą Babiarz uhonorowane zostały medalem Sprawiedliwych Wśród Narodów Świata za ocalenie w czasie wojny zbiegłego Żyda – Hanana Lipszycza.

===================================

   Довоєнна Ізбиця була типовим маленьким єврейським містечком – з тих, про яких Філіп Бялович у своїх спогадах писав: „Як і в більшості таких польських міст, багато в ньому було невеликих будиночків, небрукованих вулиць, скромних магазинів, було також торжище”. Жили тут майже виключно ортодоксальні євреї - їх було 5 тисяч, що склало 95% від загального числа жителів, в той час, коли християн було близько 200, і які жили, насамперед, у передмісті, займаючись сільським господарством. Однак, як цитує Томаш Блатт, „більшість євреїв Ізбиці займалася дрібною торгівлею та ремеслом. Їх лавки тяглися вздовж головної вулиці і ринку”.
   Зростання значення Ізбиці для євреїв пов'язане з прибуттям гнаної з Тарногори в 1744 році ортодоксальної громади. У зв'язку з приростом спільноти у 1775 р. був створений місцевий кагал та вибрано першого рабина.
   У 1860 р. в Ізбиці проживало 1450 мешканців, всі єврейського походження. У XIX столітті сюди прийшов цадик Мордехай Лейнер (учень Святого Єврея з Пшисхи), навколо якого зосередилась хасидська спільнота міста.
   Перед другою світовою війною в Ізбиці було близько 4000 євреїв.
   Через єврейський характер і зручне розташування міста в долині, з трьох боків оточеної узвишшями, а з четвертої річкою, відразу після окупації міста в 1939 році на її території було організовано концентраційний табір для євреїв Польщі. Одночасно з початком Акції „Reinhardt”, в березні 1942 року, ізбицьке гетто почало виконувати функції транзитного - останньої зупинки на дорозі в центр ліквідації євреїв за межами Польщі.
   Після ліквідації транзитного гетто в тут було створено гетто для залишків євреїв, які потрапили в цей район, де вони перебували до квітня 1943 року. Звідти вивезли їх до Собібору.
   Єврейське кладовище стало місцем масових страт, проведених німцями проти євреїв з ізбицького гетто. Кладовище було зруйновано, а мацеви використовувалисья для будівельних робіт.
   Сьогодні на цвинтарі збереглися окремі надгробки. У 90-х роках було знесено збудований під час війни дім гестапо, а відзнайденими таким чином мацевами обложили стіни відновленого надгробку-огелю цадика Мордехая Лейнера.

Tablica pamiątkowa w Bełżcu
Пам'ятна дошка в концтаборі Белжець

    Пані Галина Блащук (з дому Бабярж), з якою було проведено інтерв'ю, разом з матір'ю Казимірою Бабярж були удостоєні медалі "Праведників Серед Народів Світу" за порятунок під час війни місцевого єврея Ханана Ліпшиця.

IZBICA • ІЗБИЦЯ