СТАРА ЖАДОВА   •   ŻADOWA STARA

СТАРА ЖАДОВА – велике село, що має півтисячолітню історію. Вперше згадується у 15 березня 1490 року в грамоті Стефана ІІІ, в якій молдавський воєвода визначає територію Радовецького єпископства. З цього документу зрозуміло, що вже тоді у Старій Жадові стояла церква, що є свідченням того, що поселення існувало і раніше. Пізніше село згадується у 1620 та 1640 роках, як власність феодала Гояна.
Що ж до назви села, то скоріш за все вона походить від слова «жадати», і трансформована від його першої назви – «Садова». Іноді назву пов’язують з євреями, які оселилися тут на початку ХІХ століття та в значній мірі сприяли економічному розвитку поселення. До Другої світової війні в Старій Жадові було дві школи-синагоги, жодна з яких не збереглася до нашого часу, а також двоповерховий механізований млин, лазня та численні майстерні. Сьогодні про єврейське минуле села нагадує лише старе єврейське кладовище – кіркут з кам’яними плитами-надгробками, розташоване у центрі села.



В Старiй Жадовi (за iншими даними - в Садгорi або в Драчинцях) в 1932 році народився Аарон Аппельфельд, визначний ізраїльський письменник. У восьмирічному віці вiн чудом залишився живим, коли в 1941 р. почалися масовi вбивства євреїв. Разом з батьком (мати була вбита) був депортований в Трансністрію. Втiк з депортацiйного табору й блукав по буковинських селах до 1944 р. Потім разом із радянськими військами (як «син полку») дійшов до Відня. Звідти перебрався в Італію, в 1946 році переїхав до Ізраїлю. Зараз живе в Єрусалимі.
Рідна мова А. Аппельфельда — німецька. Іврит почав вивчати в 14 років, після того, як опинився в Ізраїлi. Закінчив Єврейський університет в Єрусалимi, тепер - професор єврейської літератури в цьому університеті. Перші його вірші були опубліковані в 1959 році. Пише повісті, оповідання. Лауреат Державної премії Ізраїлю з літератури 1983 і 2003 років.
В найвiдомiшому його романі «Катерина» (1989) буковинська селянка, від імені якої ведеться розповідь, живе серед євреїв. Єврейський образ думок, уявлення про сім'ю і сімейнi вiдносини, реакція євреїв на навколишні події передані через сприйняття жінки, яка близька євреям фізично і духовно і в той же час відокремлена від них приналежністю до іншого народу, атмосферою і духом християнських народних забобонів, ввібраних нею з дитинства. У оповіданні Катерини життя євреїв до і під час війни постає як масова хода назустріч власній загибелі.