- А в якому селі ви родилися?
- В Ошихлібах, там я ходила до школи, то була Румунія. І там теж були євреї, ми носили молоко туди, мали корову. Та й йшла (…) палити пічки. Вони мені давали булочку, а я дівчина мала… (…). Але там в Ошихлібах не було то, що тут.

- А розкажіть, що там було?
- Та в Ошихлібах, що воно, були, вони їхали у Чернівці в місто, а потому я дівчина велика віддалася, то жила там, а потому перейшла вже у 1958 восьмому році, та я не знаю що тут було.

- Може, ви чули щось?
- Та я чула, що було дуже багато, магазини, школа - усе тут було, усе… (..)

- От в дитинстві ви ходили в школу. Єврейські діти теж з вами ходили?
- Ходили до школи єврейські.
- А от у вашому селі ви гралися, коли були маленькі, з маленькими дітьми? Чи може ваш тато і мама ходили щось купляли у Євреїв, чи спілкувалися з ними?
- Купували, брали поле вони на бараболю, пшеницю, ячмінь сіяли.

- А конфліктів ніяких не було?
- Мирно жили, без сварки нічого не було, урожай зібрали і відвезли, там був на станції він називався єврей Брондус. То тато мій туди возив ячмінь, овес, бо коня тримали люди, добре було, ми не маємо що казати, а тут уже в цім селі, я як прийшла то люди вже казали, що тут уже не це.

- Чому на вашу думку євреїв вбивали. Це ж не у вашому селі тільки це в багатьох селах?
- Я не знаю.

- Скажіть як ви думаєте.
- Я не знаю. Задурно. Ми там жили добре я не маю що казати. То правда, то правда, не лише я, а молоді лишилися і вони не знають, що ми жили добре. Там був Берту, єврей, що олій робив, то ми туди йшли сипали соняшник, ми там молоко носили, брали навіть у борг Хліба, як не мали грошей, знаєте пішли тай - дайте нам хліба - а він дасть що-небудь, а потім получимо гроші і мама віднесе, або тато. Так що там ми добре жили. І ходи діти до школи, і ми ходили, хоч була Румунія. Вони учили, так як ми по українськи, а вони мали школу, які вчилися окремо.

- А у вашому селі була може якась синагога?
- Ні, це не було, вони їхали в Чернівці, молитися їхали в Чернівці.

- Може, ви пам’ятаєте, у Неполоківцях як люди ставились до євреїв?
- Я не годна вам сказати. Ви знаєте, кожний має свій характер. Ви не знаєте, що в мене на думці, а що в вас. Люди всякі мають характери. Але по-моєму, людині треба добре зробити, яка би вона не була. А цей чоловік, він трохи знає більше, бо він народжений, його мама жила в Чернівцях і він знає, а це що я знаю, то я кажу.