ДРАЧИНЦI   •   DRACZYŃCE

   ДРАЧИНЦI, село в Кицманськом районі Чернівецької області. Засновано в 1459 р. У 19 — початку 20 ст. входило до складу Австро-Угорщині, в 1918—1940 рр. — у складі Румунії, в 1940—1991 рр. — УРСР. Євреї жили в Драчинцях з 16 ст. У 1930 р. в Драчинцях проживали 232 євреї (5,9% вiд загальної кiлькостi жителів). У 1920—30-х рр. в Драчинцях були 3 синагоги, 2 хедери та міква. Більшість євреїв займалися торгівлею. В деяких були земельні ділянки, які здавалися в оренду нєєвреям, що викликало напруженість у стосунках з сусідами-українцями. У місцевій раді були 3 представника - єврея.
   В липні 1941 р. румунські солдати, що окупували Драчинцi, і місцеві жителі убили 120 євреїв. 3 серпня 1941 в Драчинцях було розстріляно 46 євреїв. Тi, що залишилися в живих, були депортовані в Трансністрію (територія між Дністром та Південним Бугом). У 1941—1944 рр. загинуло близько 80% євреїв Драчинцiв.

   
У Драчинцях народився відомий політичний і громадський діяч Буковини часів Австро-Угорщини доктор Сало Вайссельбергер (1867-1931). Знаний юрист і суддя, він був членом Буковинського парламенту - ландтагу Австро-Угорської імперії, обирався віце-мером, потiм мером Чернівцiв в 1912-1914 рр. У 1914 році він був депортований російськими окупаційними військами в якості заручника до Сибіру, звідки він повернувся до Австрії в 1916 році. За виявлену мужність австрійський імператор Франц Йосип звів його в лицарське звання. З 1922 р. С. Вайссельбергер був членом Сенату Румунії, а потім членом палати депутатів.