- Зразу переходимо до євреїв. Що ви пам’ятаєте з дитинства, як до вас та єврейка Маня приходила, розказуйте все, що знаєте.
- Ну що буду казати? Буду так казати, що я була маленька, а моя баба була знайомою з єврейкою. І та єврейка Маня приходила постійно до баби,  у гості і ночувала…Так, як сестра була (…). А потім, після того, то десь втікали раз від євреїв, бо казали, що вони вбивають !

- А який це рік був, не пам’ятаєте?
- Ну що, я маленька була.

- А це десь коли вже румуни були? Коли румунська влада була?


- Ну а що, так! (…)

- Це сороковий-сорок перший рік?
- Да, дуже давно. Ну я така була, що щ до школи не ходила, маленька, ну п’ять років-шість ще мала. Тікали від євреїв… А та Маня прибігла та й каже бабі моїй: «Тодосія, ховай мене, бо євреї вбивають». А каже баба: «А ти є сама єврейка, чого ти втікаєш? Вони тебе не вб’ють, вони мене вб’ють, не тебе. Вони будуть все загалом вбивати!» А то не було нічого того, але таке страхіття було.

-  А скажіть, будь ласка, а тут десь ще були євреї? Ну тобто тільки ця Маня лишилась?
- Були, хати були, євреї були.

- Ще жили у ті роки?
- Все було, ще все було… А після того вже та почали євреїв забирати… Я знаю, куди їх забирали?  Тут наперед мене хата була єврейська і тут жили євреї. Тут Шміль (прізвище) жив. А тут, де Дутчак жив, то там була хата жидівська, та називалася Баба, так її ім’я було, там вже Дутчак побудувався.

-  А той молитовний дім. що біля вас, я чула що теж могла бути єврейська хата.
- Так. Лиш я не знаю фамілію того жида, але це була жидівська хата.

- А наступна хата, що біля мосту?
- Ні лиш та, що пластиком оббита.

- А у вас в селі синагога була?Чи якийсь молитовний дім де євреї молилися?
- Ні, ні, не було цього.

- А рабен був?
- А шо це?

- Їхній настоятель, священик.
- Нічого не було, та я вже стара, але це не чула. У нас лиш та церква, що в долині. (…)

Вони дома молилися?
- Дома, собі мали кожен у себе, про себе, бо вони боялися туди ходити. (…)

- А як місцеві жителі ставилися до євреїв?
- Нічого, всі добре. (…). Євреї і тут, і там, і один за одним. Там були хати, і там магазини мали, і всі люди приходили і купувати в магазин до євреїв. - А що ця Маня продавала вашій мамі?
- Вона мило приносила, бо не було мила, не те що пахучого, а простого не було, то дуже тяжко було.

- А що з місцевими євреями сталося, коли румунські війська прийшли?
- Ті євреї, котрі старі, повмирали, а молоді забралися в Ізраїль. То як війна була, то ніхто не знає, хто куди пішов. Вони так опасалися, аби їх не забрали, кожен боявся про себе.

- А ви не знаєте долю цієї Мані? Що з нею сталося?
- А вона тут умерла, ніхто їй не дівав нічого, вона ходила, ходила, а потім заслабла була, тай у нас лікарні не було, а вона далі не хотіла йти, бо то були у Чернівцях. Та й моя баба доходила до неї, давала їсти, та й так і вона умерла. (…)

- А може ще когось з євреїв знаєте?
- Коло нас там жив Абрамко, там він мав дві дочки, то він сам умер, а потому його жінка Шейма (ім’я) теж вмерла, а дві дочки забралися, але куди вони пішли, я не знаю. Щезли. Й так хату завалили, то багато хатів завалили.

- А хтось після війни повернувся з євреїв?
- Ні, ніхто не вертався, як пішли так як у воду щезли, але куди вони пішли… Чула, що одні у Ізраїль, а одні - хто його знає де. Ніхто не знає, бо то війна, то так було, ніхто нічого не знає.

- Ми чули, що у лісі зробили пам’ятник євреям, яких вбили.
- Я не чула, я знаю, що вбивали, коли сказали ці, що були наші, що наші вже ходили.  

- Бандерівці?
Ага, то це я знаю, що в лісі вбивали.

- Бандерівці вбивали наших?
Ну а то не наші були бандерівці? То всілякі були, то ніхто не знав. Каже, ти мене вбиваєш, а я тебе, бо я з тими тримаю, а ти з тими… Та й так там вбивалося, але може й поклали пам’ятник за євреїв, я не знаю.

-  А де зазвичай проживали євреї?
-  Вони так, де гостинець, й де центр дороги, там вони поселялися. Бо там магазини собі робили, та й всі наші йшли туди в магазин. А наші люди вже по боках. Але з євреями наші люди добре ставилися, не було що казати. Казали – жиди.

- Казали чи ти жид, чи ти українець?
- То не було різниці.

- А скільки приблизно євреїв було в селі вашому?

- Мамочко, а я годна порахувати?

-  А може десь залишились єврейські могили?Де євреїв ховали? - За євреїв я не годна сказати, бо у нас були ни лиш євреї, у нас були і воєнні…

- (…)